Бездонное небо повисло над нами…
Косматыми тучами, словно крылами…
Поправ горизонты, закон мирозданья…
Сполна обнажая все чувства, желанья…
Всей мощи своей, не стесняясь, рыдая…
И молнией, словно стрелою пронзая…
Безмолвную землю, что всё принимает…
Что небо утешит и слёзы впитает…
Всё примет и стерпит и вырастит семя…
Над ними не властно жестокое время…
Над ними не властны огонь и вода…
Так было, так есть и так будет всегда…
Роман Бердов,
Череповец, Россия
Мой сайт: http://romanberdov.ru
Моя страничка на Стихире: http://www.stihi.ru/avtor/berdini
Мои фото работы:
http://romanberdov.ru/Berdini/foto.htm
http://fotki.yandex.ru/users/Berdini/ e-mail автора:Berdini@yandex.ru сайт автора:Авторский сайт Романа Бердова
Прочитано 9004 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
